Функціональні обов'язки практичного психолога

Практичний психолог закладу освіти здійснює:
- психологічне забезпечення освітнього процесу;
- психологічний супровід психічного, розумового, соціального і фізичного розвитку здобувачів освіти;
- психологічну діагностику та аналіз динаміки психічного, розумового і соціального розвитку здобувачів освіти;
- психологічний супровід адаптації до умов освітнього процесу;
- реалізацію розвивальних, профілактичних, просвітницьких, корекційних програм з урахуванням індивідуальних, гендерних, вікових особливостей здобувачів освіти;
- консультативну допомогу всім учасникам освітнього процесу з питань навчання, виховання здобувачів освіти, особистісного та професійного розвитку тощо;
- роботу з постраждалими від насильства дітьми тощо.

Практичний психолог закладу освіти бере участь в:
- освітній діяльності, спрямованій на забезпечення всебічного розвитку здобувачів освіти як особистості та найвищої цінності суспільства, їх талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству;
- роботi педагогічної ради, психолого-педагогічних консиліумів, семiнарiв і засiдань методичних об’єднань;
- розробці та впровадженні розвивальних, корекційних програм, посiбників, методичних рекомендацiй, планів освітньої дiяльностi з урахуванням індивідуальних, гендерних, вікових особливостей здобувачів освіти, а також для осіб, які перебувають на індивідуальній та інклюзивній формі навчання.

Практичний психолог закладу освіти сприяє:
- формуванню у здобувачів освіти відповідальної та безпечної поведінки в ситуаціях ризику, навичок здорового способу життя, збереження репродуктивного здоров’я, готовності до самореалізації;
- профільному та професійному самовизначенню здобувачів освіти, формуванню життєвої компетентності;
- формуванню соціально-комунікативної компетентності обдарованих дітей;
- попередженню та профілактиці професійного вигорання педагогічних працівників;
- формуванню психологічної готовності учасників освітнього процесу до взаємодії в інклюзивному середовищі з дитиною з особливими освітніми потребами;
- формуванню психологічної культури учасників освітнього процесу;
- попередженню будь-яких видів і форм насильства та конфліктів серед здобувачів освіти;
- формуванню небайдужого ставлення здобувачів освіти до постраждалих дітей, усвідомлення необхідності невідкладного інформування педагогів про випадки домашнього насильства і конфліктів серед здобувачів освіти, що стали їм відомі.

Залежно від типу проблем, на рішення яких направлені консультації, розрізняють декілька сфер консультування

1. Індивідуальне консультування по питаннях, які глибоко зачіпають людину як особу, викликають у неї сильні переживання, зазвичай ретельно приховувані від тих, що оточують. Це, наприклад, такі проблеми як психологічні і поведінкові недоліки, від яких чоловік хотів би позбавитися, проблеми, пов'язані з особистими взаєминами, різні страхи, невдачі, глибока незадоволеність людини самим собою, проблеми інтимних, наприклад, статевих відносин. Цей вид консультування вимагає особливої обстановки і довірчих відносин консультанта і клієнта.

2. Сімейне консультування по питаннях, що виникають у людини у власній сім'ї або в сім'ях близьких для нього людей.

Це, зокрема, вибір майбутнього чоловіка (подружжя), побудова оптимальних відносин в сім'ї, попередження і вирішення сімейних конфліктів, відносини чоловіка або дружини з родичами, поведінка подружжя під час розлучення. Цей вид консультування припускає у консультанта власний досвід сімейного життя. Важко займатися сімейним консультуванням психологові, який не має або не мав сім'ї.

3. Психолого-педагогічне консультування – це обговорення консультанта з клієнтом питань навчання і виховання дітей, підвищення педагогічної компетентності вчителів і батьків.

До психолого-педагогічного консультування відносяться також питання вдосконалення програм і методів навчання, психологічне обгрунтування педагогічних інновацій. Для успішності в цьому виді консультування важлива наявність педагогічної освіти, а також власного досвіду навчання і виховання.

4. Професійне консультування пов'язане з рішенням людьми проблем в різних сферах професійної діяльності.

Сюди відносяться питання вибору професії, вдосконалення здібностей, організації праці, підвищення працездатності, досягнення успіху, ведення ділових переговорів. Успіху в професійному консультуванні швидше досягають люди, які на власному досвіді добре знають ту сферу діяльності, в якій вони ведуть психологічне консультування.

5. Організаційне консультування полягає в консультуванні персоналу організацій по проблемах структури і розвитку організацій (підбір, відбір, навчання), кадрове консультування, консультування керівників по управлінню персоналом, за рішенням конкретних проблем організації групової діяльності. Організаційне консультування в деякому розумінні є різновидом професійного консультування.

Проте останніми роками воно все більше виділяється в самостійну область консультаційної роботи.