Перехід учнів із початкової школи до середньої справедливо вважається кризовим періодом. Багаторічні спостереження педагогів та шкільних психологів свідчать про те, що цей етап неминуче пов'язаний зі зниженням успішності, хоча б тимчасовим. Учням, які звикли до певних порядків початкової школи, потрібен час, щоб пристосуватися до нового темпу і стилю життя. Часто зовнішні зміни збігаються у часі з початком фізіологічних змін в організмі дітей. Усе це, безперечно, відбивається на успішності. Отже, період переходу молодших школярів до середньої ланки навчального закладу , як правило, пов'язаний з певними ускладненнями. Упродовж одного – трьох місяців триває процес адаптації, який не завжди позитивно впливає на успіхи дитини. У цей період відбуваються зміни у психіці дитини, трансформуються усталені життєві поняття, розвивається теоретичне мислення, пам'ять і сприйняття стають осмисленими. Якщо в початковій школі діти тільки ознайомлювалися з навчальною діяльністю, то в середній – опановують основи самостійних форм роботи, активніше розвивають пізнавальну інтелектуальну сферу.
Вікові особливості молодшого підлітка: потреба в гідному становищі в колективі однолітків, в сім'ї; підвищена втомлюваність; прагнення обзавестися вірним другом; прагнення уникнути ізоляції, як в класі, так і в малому колективі; підвищений інтерес до питання про "співвідношенні сил" в класі; прагнення відмежуватися від усього підкреслено дитячого; відсутність авторитету віку; відраза до необґрунтованих заборон; сприйнятливість до промахів учителів; переоцінка своїх можливостей, реалізація яких передбачається у віддаленому майбутньому, відсутність адаптації до невдач; відсутність адаптації до положення "гіршого"; яскраво виражена емоційність; вимогливість до відповідності слова справі; підвищений інтерес до спорту.

Як зрозуміти, що дитина успішно адаптувалася?
Задоволеність дитини процесом навчання; дитина легко справляється з програмою. Ступінь самостійності дитини при виконанні ним навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише після спроб виконати завдання самому.адоволеність міжособистісними відносинами – з однокласниками і вчителем.
Ознаки дезадаптації: Втомлений, стомлений зовнішній вигляд дитини. Небажання дитини ділитися своїми враженнями про проведений день. Прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми. Небажання виконувати домашні завдання, негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників. скарги на ті чи інші події, пов'язані зі школою. Неспокійний сон, труднощі ранкового пробудження, млявість.,постійні скарги на погане самопочуття.

Як можуть допомогти батьки?
Перша умова шкільного успіху п'ятикласника - безумовне прийняття дитини, не дивлячись на ті невдачі, з якими він вже зіткнувся або може зіткнутися. Створюйте умови для розвитку самостійності в поведінці дитини. У п'ятикласника неодмінно повинні бути домашні обов'язки, за виконання яких він несе відповідальність. Незважаючи на гадану дорослість, п'ятикласник потребує ненав'язливого контролю з боку батьків, оскільки не завжди може сам зорієнтуватися в нових вимогах шкільного життя.

Поради батькам п'ятикласників:
1.Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидшезустріньтеся і обговоріть це із класним керівником,шкільним психологом.
2.Якщо в родині відбулися події, що вплинули напсихологічний стан дитини, повідомте про це класногокерівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюютьраптові зміни в поведінці дітей. 3.Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складніситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
4.Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
5.Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися запорадою до класного керівника, шкільного психолога.
6.Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам іпитати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в періоднавчання в початковій школі вона звикла до контролю звашого боку.
7.Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння,увага, розуміння.
8.Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу. Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.
9.Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.
10.Допомагайте дитині виконувати домашні завдання,але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.
11.З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.
12.Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.